Герой з'являється на світ із фабрики, де його викидають як бракований виріб. Його рятує дивна котяча істота, яка стає провідником у подорожі, сповненій небезпек і несподіваних зустрічей. У першій частині, створеній Вордом, панує хаотична, майже кислотна естетика: персонаж тікає від переслідувачів, його тіло деформується, а світ навколо нагадує стару відеогру, яку хтось залишив увімкненою на ніч. У другій частині, від Шугар і Джонс-Кварті, тон змінюється на гірко-солодкий: герой потрапляє до клубу, де всі танцюють і веселяться, і він намагається знайти своє місце серед цих людей, поки не усвідомлює, що щастя не завжди виглядає так, як його рекламують. Третя частина Макгейла переносить дію в майстерню вченого, де персонаж розуміє, що він — лише невдала копія, але саме це усвідомлення дає йому свободу. Фінал залишає відчуття, що навіть у світі, де тебе створили випадково й недбало, ти можеш знайти сенс і стати кимось більшим, ніж очікували твої творці.
«Слон» (2025) — це двадцятихвилинний анімаційний експеримент Adult Swim, який вийшов 19 грудня 2025 року і став одним із найнезвичніших телевізійних проєктів року. Його створили чотири людини, чиї імена добре знайомі кожному, хто стежить за сучасною анімацією: Пендлтон Ворд, Ребекка Шугар, Іан Джонс-Кварті та Патрік Макгейл. Головна особливість полягає в тому, що жоден із них не бачив роботи інших, поки не було завершено все три частини, і лише «гейм-майстри» Джек Пендарвіс і Кент Осборн зшили це в єдину історію. Голоси персонажам подарували Марія Бемфорд, СонГвон Чо та Джордан Дженсен, а продюсуванням займалася студія Titmouse разом із Williams Street. Критики одностайно назвали проєкт «сміливим» і «дивним», наголошуючи, що попри відсутність єдиного сюжету, три частини разом утворюють напрочуд зворушливу медитацію про життя, смерть і пошук власної форми. Окремої згадки варта документальна стрічка «Behind the Elephant», яка вийшла наступного дня і показала, як творці реагували на чужі сегменти, коли вперше їх побачили
.