Молодий солдат Ісаак знайомиться з Едіт майже випадково й одразу потрапляє в незручну ситуацію: не помітивши її інвалідного візка, він грубо намагається втягнути дівчину в розвагу й принижує її перед оточенням. Щоб загладити провину, Ісаак починає проводити з нею більше часу. Едіт, яка після аварії замкнулася в собі, поступово оживає й сприймає його турботу як щось більше. Для Ісаака ж ці зустрічі стають способом відчути власну значущість. Коли дівчина відкриває свої почуття, він не знаходить у собі сміливості відмовити й підтримує ілюзію взаємності. Паралельно Ісаак захоплюється ідеєю будь-якою ціною повернути Едіт можливість ходити й підштовхує її до ризикованого лікування. Чим сильніше він намагається «врятувати» її, тим очевидніше стає, що його співчуття давно перетворилося на форму контролю, яка може зламати обох.
«Нетерпіння серця» (2025) — сучасна німецька екранізація класичного роману Стефана Цвейга, яку поставив Лауро Кресс. Сценарій Кресс написав разом із Флоріаном Плумейєром, а головні ролі дісталися Джуліо Бріцці та Ладіні фон Фрішінг. Автори радикально оновили час і середовище історії: австро-угорську армію замінили на Бундесвер, а класовий конфлікт і тему співчуття перенесли в реалії сучасної Німеччини. Стрічка була знята з невеликим бюджетом приблизно 160 тисяч євро, але стала одним із головних фестивальних відкриттів 2025 року — перемогла на Max Ophüls Preis, а Бріцці та фон Фрішінг окремо отримали нагороди за акторські роботи. Фільм не намагається бути буквальним переказом Цвейга, а радше використовує його сюжет, щоб поговорити про провину, соціальну нерівність і небезпеку нещирої доброти.