У маленькому угорському селі троє чоловіків, Бела, Пітью та Лайош, рік за роком виконують одну й ту саму громадську роботу — чистять придорожню канаву й ведуть нескінченні розмови про життя. Одного дня Бела дізнається з теленовин про їхнього колишнього однокласника Феріке Гернера, батько якого колись був місцевим поліцейським. Ця новина витягує з пам’яті старий дитячий конфлікт, що на той час здавався звичайною сваркою. У міру того як Бела згадує дедалі більше деталей, минуле починає повторюватися в теперішньому, а герої помічають, що їхні власні долі дивно нагадують життя їхніх батьків. Звичайна розмова біля канави поступово перетворюється на гірке усвідомлення того, що вирватися з усталеного кола значно важче, ніж вони думали.
«Тато Феріке Гернера» (2021) — угорська драмедія режисера Ковача Габора Аттіли, знята за відомою п’єсою Яноша Хая. У фільмі зіграли Гергей Касаш, Ференц Борбіцкі, Балаш Лазар, Река Юхас, Тімеа Буза, Чаба Молнар та інші актори театральної постановки, на якій частково базується екранізація. Стрічка триває близько 71 хвилини й побудована на двох часових рівнях: дорослі герої постійно повертаються до подій свого дитинства, а одна давня історія поступово набуває зовсім іншого змісту. Автори використовують побутову комедію, грубі розмови й провінційний колорит, щоб поговорити про повторюваність людських доль, страх перед наперед визначеним життям і те, наскільки сильно діти успадковують моделі поведінки своїх батьків.