1983 рік. Під час концерту «Lady Pank» музиканти виходять на сцену всупереч вимогам комуністичної міліції, яка намагається заборонити виконання однієї з композицій. Виступ переривають, а учасників гурту затримують. Цей конфлікт стає приводом повернутися до минулого Яна Борисевича й простежити, як звичайний хлопець перетворився на бунтівного рок-музиканта.
Ще в юності Ян захопився грою на гітарі та вирішив присвятити себе музиці. Його не приваблювали передбачуване життя й робота за встановленими правилами. Він хотів створювати власні пісні, виступати перед публікою та довести, що польський рок може звучати не гірше за музику закордонних кумирів.
Поступово Борисевич знаходить людей, із якими створює гурт «Lady Pank». Популярність приходить швидко: концерти, записи й постійні поїздки перетворюють музикантів на справжніх зірок. Але за сценічним успіхом приховуються складні стосунки, виснаження та болісні сімейні переживання. Ян дедалі частіше опиняється перед вибором між власними бажаннями й відповідальністю перед тими, хто поруч. Його прагнення незалежності допомагає створювати музику, але водночас загрожує зруйнувати все, чого він досяг.
«Не такий чужий» (2026) — польський музично-біографічний фільм, присвячений непростому шляху Яна Борисевича від захопленого роком юнака до одного з найвідоміших гітаристів країни. Постановку здійснив Крістоффер Рус, сценарій створили Віктор Пйонтковський та Йоанна Козловська. Борисевича зіграв музикант Міколай Букревич, а його юність показано у виконанні Мирослава Томчука. Ролі батьків головного героя дісталися Кінзі Прайс та Іренеушу Чопу. Марцель Барра втілив вокаліста «Lady Pank» Януша Панасевича, а Патрик П'єтшак — автора пісенних текстів Анджея Моґельницького. Виробництвом займалася Paprika Studios, оператором став Маріан Прокоп. До музичного оформлення долучився сам Борисевич. Знімання проводили у Вроцлаві, світова прем'єра відбулася у вересні 2026 року на фестивалі польського кіно в Ґдині. Із 7 жовтня стрічку можна переглянути на Netflix.