Для Ади друга вагітність мала стати можливістю повернутися до нормального життя. Після передчасної смерті сина Андреа вона довго перебувала в пригніченому стані, а стосунки з Ріно змінилися під тягарем спільного горя. Переїзд у просторий будинок далеко від міста здається подружжю шансом залишити найважчий період позаду.
Та замість довгоочікуваного спокою жінка починає відчувати дивну тривогу. Їй здається, що в кімнатах хтось є, хоча сторонніх людей поблизу немає. Звичайні звуки викликають паніку, а спогади про загиблого хлопчика стають настільки реальними, що поступово стирається межа між минулим і теперішнім.
Ада переконує себе, що первісток повернувся й намагається завадити народженню молодшої дитини. Вона боїться не лише незримого гостя, а й власної відповідальності: чи зможе захистити немовля, якщо одного разу вже пережила страшну втрату?
Ріно бачить, як дружина дедалі глибше занурюється у страхи, однак його спроби допомогти не приносять полегшення. Що ближче дата пологів, то небезпечнішими стають підозри Ади. Подружжю доводиться зіткнутися з питанням, на яке немає простої відповіді: чи справді їх переслідує дух дитини, чи невідпущене горе набуло форми, від якої вже неможливо втекти?
«Первісток» (2025) — італійський драматичний трилер із містичними елементами, у якому сімейна трагедія поступово перетворюється на справжній кошмар. Режисерка Мара Фондакаро дебютувала з повнометражною картиною, поєднавши класичні прийоми фільмів жахів із дослідженням психологічних наслідків втрати дитини. Головну героїню зіграла Бенедетта Чіматті, її партнера — Сімоне Лібераті, а померлого сина Андреа втілив Лоренцо Ферранте. Серед інших акторів — Астрід Мелоні та Джуліо Марончеллі. Над виробництвом працювали Nightswim і Sajama Films, продюсерами виступили Інес Васильєвич, Стефано Сардо та Пілар Сааведра Перротта. Події розгортаються серед мальовничих, але відлюдних пагорбів італійського Молізе. Перший показ відбувся на кінофестивалі в Пезаро у 2025 році, а прем'єра в кінотеатрах Італії — 27 листопада.