Серіал складається з чотирьох частин, і кожна має свою логіку. Перша показує, як взагалі виник рейтинг ATP і як такі люди, як Ньюкомб і Коннорс, будували те, що сьогодні здається вічним. Друга переносить у 1990-ті, коли теніс став швидшим і фізичнішим, а суперництво Сампраса й Агассі визначило ціле десятиліття. Третя — це час, коли перший рядок переходив з рук у руки, а Федерер тільки починав свій шлях до домінування. Четверта — найсучасніша, де Федерер, Надаль і Джокович змагаються не лише між собою, а й з часом, а Алькарас і Сіннер вже дихають їм у спину. Замість того, щоб ідеалізувати чемпіонів, серіал показує їхні сумніви, втому і страх втратити те, заради чого вони працювали все життя. І саме це робить його цікавим навіть для тих, хто не стежить за тенісом щотижня.
«Аси тенісу: Клуб №1 ATP» (2026) — це документальний серіал, який міг би стати черговим переліком титулів, але натомість перетворився на розмову про те, що насправді означає бути першим у світі. Прем'єра відбулася 22 червня 2026 року, а режисер Пет Даймон, який має «Еммі» за плечима, зібрав інтерв'ю з усіма, хто коли-небудь піднімався на перший рядок ATP, — від Іліє Нестасе до Карлоса Алькараса. Продюсери з BrightNorth USA разом з ATP Media вибудували серіал за хронологією, але кожен епізод має власну тему: піонери, епоха сили й точності, час нестабільності та ера «великої трійки». Цікаво, що попри чотири епізоди по 50–56 хвилин, творці не намагаються вмістити все: натомість вони обирають кілька ключових моментів і розкривають їх через тих, хто їх пережив. Наприклад, Піт Сампрас розповідає про поразку від 19-річного Федерера на Вімблдоні 2001 року як про момент, коли він відчув, що факел переходить до інших рук. А Андре Агассі згадує, як грав проти молодого Ллейтона Г'юїтта і казав собі, що «відправить його до лікарні», але програв у двох тай-брейках. Саме ці маленькі історії, а не великі цифри, роблять серіал живим.