Історія тримається на одному-єдиному дедлайні: за три години Ніна Карді, для якої це перша постановка в Комеді Франсез, має випустити на сцену «Макбета». Але що ближче до прем'єри, то більше все розсипається: актор, який мав грати головну роль, застряг у потязі через страйк, реквізит ламається, світло не працює, а самі виконавці — з їхніми зірковими замашками, забобонами й давніми образами — перетворюють репетицію на поле бою. Ніна розривається між професійними обов'язками та материнством, намагаючись не втратити контроль над ситуацією, яка давно вийшла з-під контролю. Фільм не просто смішить — він показує, що за глянцем сцени ховається виснажлива, абсурдна й неймовірно людяна робота, і саме ця чесність робить його зворушливим.
«З Комеді-Франсез» (2026) — це 75-хвилинна французька комедія, яка зазирає за лаштунки найстарішого театру Франції й робить це з такою самоіронією, що навіть самі соцієтарі Комеді Франсез погодилися взяти участь у проєкті. Режисери Мартен Дарондо та Бертран Юскла написали сценарій разом із Полін Клеман і Клеманс Даржан, а музику створив Клеман Дюколь. У фільмі знялися як зірки театру — Лоран Стокер, Маріна Гандс, Жульєн Фрізон, Даніель Лебрен, — так і запрошені актори, і ця суміш «справжніх» і «кінозірок» додає історії додаткового виміру. Прем'єра відбулася 22 липня 2026 року, а до цього стрічку показали на фестивалі в Альп-д'Юезі, де вона взяла чотири призи, включно з призом глядацьких симпатій. Критики порівнювали її з «Кримінальним чтивом» за ритмом і з роботами Мольєра за побудовою діалогів, а Franceinfo назвав її «комедією року».