Гаррі, колишній поліцейський, переконує брата Ірвіна, інженера з розміреним життям, укласти партнерство з нафтовою компанією, що діє в Квінсі. Ірвін погоджується — і незабаром з’ясовує, що за компанією стоять російські мафіозі. Ті не збираються ділитися прибутком, а тим більше відпускати братів. Родини обох чоловіків опиняються під ударом, і кожен наступний крок лише звужує простір для відступу. Історія тримається не на перестрілках, а на тиску, страху та усвідомленні, що зламатися може навіть найміцніший родинний зв’язок.
«Паперовий тигр» (2026) — це повернення Джеймса Грея до великого кіно після «Часу Армагеддону», і повернення гучне: світова прем’єра в Каннах, де режисер уже вшосте змагався за головну нагороду, а через кілька місяців стрічка відкривала Нью-Йоркський кінофестиваль. Грей зібрав тріо зірок — Адама Драйвера, Скарлетт Йоханссон і Майлза Теллера — і вдруге звів Драйвера з Йоханссон після «Шлюбної історії», щоправда, тепер у кримінальному антуражі 1986 року. Сюжет заснований на реальному епізоді з життя родини самого режисера: у 1980-х його сім’я в Нью-Йорку перетнулася з російською мафією, і Грей не приховує, що саме це відчуття знайомої, майже побутової небезпеки стало відправною точкою. Після каннського показу фільм отримав десятихвилинну овацію та 84% на Rotten Tomatoes, а критики окремо відзначили атмосферу Квінса середини вісімдесятих і акторський ансамбль.