Ебенезер — лихвар, чиє ім’я в Лондоні вимовляють із сумішшю страху й огиди. Він багатий, самотній і переконаний, що світ складається з боржників і дурнів. Напередодні Різдва його відвідує привид давнього партнера Джейкоба Марлі, який попереджає: якщо Ебенезер не зміниться, його чекає така сама доля — ланцюги, каяття і вічність без тепла. Слідом за Марлі з’являються три духи. Перший повертає старого в дитинство й молодість, показуючи, коли й чому він обрав гроші замість людей. Другий відкриває йому теперішнє: злидні родини його підлеглого, самотність племінника, який єдиний ще намагається простягнути руку. Третій не показує нічого — лише могилу й тишу, яка красномовніша за будь-які слова. Історія розгортається як повільне, майже фізичне вгризання в людину, яка все життя будувала стіни, і фільм не обіцяє, що ці стіни впадуть легко.
«Скрудж і духи Різдва» (2026) — різдвяна готична темна фентезі-комедія режисера Тая Веста, яку Paramount Pictures випустила в прокат 13 листопада 2026 року з рейтингом PG-13 за «моторошний матеріал» і хронометражем приблизно 116 хвилин. Вест, знаний за похмурими хоррорами, тут уперше працює з класичним літературним текстом, і це не просто чергова екранізація Діккенса: маркетинг студії супроводжувався слоганом «Ім’я, яке ви знаєте, і історія, якої ви не знаєте», натякаючи, що знайомий сюжет розширено й переосмислено. Сценарій написав Натаніель Галперн, і для нього це вже друга співпраця з Вестом після серіалу «Оповідки з петлі», де Вест поставив передостанній епізод за текстом Галперна. Акторський склад поєднує зірок різних поколінь: Джонні Депп у ролі самого скнари, Ієн Маккеллен як Джейкоб Марлі, а також Руперт Ґрінт, Андреа Райзборо, Сем Клафлін, Дейзі Рідлі й Трамелл Тіллман. Для Деппа це повернення на великий екран після майже десятирічної перерви, і його трансформація включала не лише складний грим із протезом носа й підборіддям, а й зміну постави: на знімальному майданчику він рухався згорбленим, не виходячи з образу навіть між дублями. Основні зйомки тривали з січня по липень 2026 року в Дубліні, Лондоні та Четемському історичному доковому комплексі, який регулярно використовують для відтворення вікторіанської Англії.