Історія розгортається протягом однієї доби, коли до Клівленда приїжджає знімальна група популярного телешоу, де експерти оцінюють старі речі: чи це мотлох, чи скарб. Для п’ятьох мешканців міста цей візит стає чимось більшим, ніж просто розвагою. Листоноша несе на оцінку річ, яка мала б допомогти йому відкрити ресторан, — але насправді він шукає спосіб вшанувати пам’ять матері. Ветеран, який дедалі більше заплутується в спогадах про війну, приходить разом із дружиною, і для неї це спроба втримати його тут і зараз, а не в минулому. Овдовіла офіціантка сподівається, що старовинна дрібничка допоможе їй дати синові краще життя, але син дивиться на все інакше. Світська жінка зі старого маєтку впевнена, що її статуя богині варта цілого статку, і готова на все, щоб це довести. А викладач університету приносить колекцію, яку він соромиться навіть показати, — і саме ця річ стає для нього найбільшим випробуванням. Усі вони зустрічаються в чергах і коридорах, і поступово стає зрозуміло, що справжня цінність не в тому, скільки коштує річ, а в тому, що люди готові про себе розповісти, коли їх нарешті слухають.
«Бюро находок у Клівленді» (2024) — це не просто комедія про старечі скарби, а спроба зняти місто, яке зазвичай залишається на узбіччі голлівудських історій. Маріса Гутерман і Кіт Герчак, для яких це перший повнометражний фільм, виношували його майже десять років: Герчак, уродженець Клівленда, колись працював архітектором і навіть брав участь у реставрації театрів Плейхаус-сквер, тож місто в кадрі — не декорація, а справжній співавтор. Гутерман згадує, що коли вони з чоловіком повернулися до Лос-Анджелеса після зйомок, то обоє одночасно сказали: «Ми сумуємо за Клівлендом» — і зрештою переїхали туди. Фільм знімали всього 20 днів, але за цей час встигли зібрати акторський ансамбль, якому міг би позаздрити й студійний проєкт: Мартін Шин, Джун Скібб, Денніс Хейсберт, Стейсі Кіч, Ліза Вейл і Сантіно Фонтана. Шин, до речі, розповідав, що погодився саме тому, що таких сценаріїв у Голлівуді вже не роблять — ансамблевих історій із такою глибиною гумору він не бачив десятиліттями.