Історія починається з того, що метеорит змінює клімат Землі, і Європа перетворюється на крижану пустелю, де вижити майже неможливо. Том Паркер, колишній співробітник безпеки посольства, втрачає дружину й доньку під час евакуації і три роки потому живе лише надією їх відшукати. Коли з Берліна починає надходити сигнал, який контролює супутник, здатний змінити клімат, Тома відправляють очолити експедицію в мертве місто. Разом із ученими та військовими він пробирається крізь сніг і руїни, і незабаром загін натрапляє на підземну громаду, яка вижила завдяки доктору Штарндорфу та його доньці Анні. Але виявляється, що сигнал надходить не від них, а від людини, яка хоче використати супутник для помсти. Тепер Тому доведеться вибирати між метою, заради якої він сюди прийшов, і людьми, які стали його єдиною родиною в цьому новому світі.
«Після апокаліпсиса» (2003) — це той випадок, коли фільм-катастрофа насправді виявляється історією про батька, який шукає свою родину в замерзлому світі. Режисер Крістоф Шреве зняв його як телевізійну стрічку для німецького та американського ринків, і саме формат визначив стиль: замість голлівудського розмаху тут більше уваги приділено атмосфері холоду й ізоляції. Дін Кейн, для якого це була одна з головних ролей після «Супермена», грає Тома Паркера — людину, яка втратила все, крім обов'язку. Беттіна Ціммерманн виконує роль ученої Анни Штарндорф, і її персонажка стає не просто романтичною лінією, а рівноправним учасником експедиції, чиї знання виявляються важливішими за зброю. Цікаво, що фільм знімали в Німеччині, і місцеві локації, зокрема занедбані промислові об'єкти, додали історії тієї самої «зони смерті», яку неможливо відтворити в павільйоні. Критики відзначили, що попри окремі сюжетні дірки, стрічка тримає напругу завдяки постійному відчуттю небезпеки: холод тут не просто фон, а активна сила, яка вбиває так само швидко, як і люди зі зброєю.