Коли Жулію Салватерра знаходять мертвою після вечірки з нагоди заручин її брата, інспектор Олівер Джонс прибуває до маєтку в Сінтрі, де родина намагається зберегти обличчя перед поліцією та одне перед одним. Джонс має дар чути мертвих, і Жулія стає його несподіваною союзницею: вона пам’ятає те, що інші хотіли б забути, і не боїться говорити те, що інші воліли б приховати. Разом вони рухаються крізь лабіринт родинних конфліктів, фінансових оборудок і давніх образ, і що ближче вони підходять до розгадки, то очевидніше, що смерть Жулії була не випадковістю, а закономірним результатом життя, у якому кожен рятував лише себе.
«Джонс» (2026) — це португальський серіал, який починається як класична історія про вбивство в заможній родині, але швидко перетворюється на щось значно дивніше й цікавіше. Режисер і сценарист Бруну Гашкон зібрав на одному майданчику португальських акторів Жозе Піментау та Лауру Дутру, а також запросив британку Аманду Аббінгтон, для якої це стала перша робота в португальському проєкті. Серіал вийшов на RTP1 у вересні 2026 року, складається з шести епізодів по 50 хвилин і вже встиг отримати номінацію на «Золоту німфу». Примітно, що Гашкон називає своїм головним натхненником Агату Крісті, але наголошує, що хотів не повторити класичну формулу, а деконструювати її: у «Джонсі» немає ідеального детектива й остаточної правди, натомість є персонажі з «багатьма сірими зонами», чиї мотиви не зводяться до простої вини чи невинності. Крім того, попри містичний елемент, серіал зберігає іронічний тон: Жулія після смерті не перетворюється на безтілесного привида, а залишається такою ж гострою на язик, якою була за життя.