Сюжет кожної серії будується навколо однієї місцевості та її гастрономічної історії. У Тоскані Туччі повертається до місць, де провів частину юності, і через сніданок, кінну прогулянку з ковбоями та участь у Паліо в Сієні показує, як традиції та мистецтво Ренесансу досі живуть у місцевій кухні. У Ломбардії він занурюється в індустріальний пейзаж Півночі, де високотехнологічні ферми та гастрономічні експерименти сусідять із конвеєрним виробництвом, і знаходить несподівані смаки навіть на звичайній заправці. У Трентіно-Альто-Адідже ведучий катається на лижах, ловить рибу в гірській річці та їсть поленту просто на схилі, демонструючи, як історичні кордони вплинули на кухню. В Абруццо, найбільш «дикому» регіоні сезону, він готує баранину на вогні, знайомиться з французьким впливом у недільному обіді та розкриває солодку історію конфеті. Фінальний епізод у Лаціо присвячений сільській Італії за межами Риму: поркета з Аріччі, рибний суп і весняна ягнятина стають ілюстрацією простоти, яка виявляється найскладнішою формою досконалості.
«Туччі в Італії» (2025) — це документальний серіал National Geographic, який його творець і ведучий Стенлі Туччі описує як спробу «втечі від реальності» та водночас запрошення побачити справжню Італію — складну, різноманітну й далеку від стереотипів. Прем’єра відбулася 18 травня 2025 року, а перший сезон складається з п’яти епізодів, кожен з яких присвячений окремому регіону: Тоскані, Ломбардії, Трентіно-Альто-Адідже, Абруццо та Лаціо. Серіал став продовженням попереднього проєкту Туччі «Стенлі Туччі: У пошуках Італії», який виходив на CNN і був закритий після двох сезонів. Виробництвом займалися BBC Studios і Salt Productions, а рейтинг на IMDb становить 8,1 бала, що для кулінарного тревел-шоу є показником вельми високим. Примітно, що Туччі не просто дегустує страви, а й намагається зрозуміти, як географія, історія та кордони вплинули на кухню кожного регіону: в Трентіно-Альто-Адідже він досліджує німецько-італійський культурний синтез, а в Абруццо — те, як суворий рельєф формує харчові звичаї. Крім того, ведучий наголошує на важливості локальних продуктів і сезонності, зазначаючи, що сучасні суспільства дедалі більше втрачають зв’язок із фермерським корінням, і саме Італія зберігає цей зв’язок як частину своєї ідентичності.