Сюжет починається з наказу, який капітан Хорхе Сільва отримує в перші години після військового перевороту 1973 року. Як колишній начальник розвідки ВПС і викладач авіаційної академії, він добре розуміє, що від нього вимагають не просто змінити призначення будівлі, а перетворити місце, де навчають молодих курсантів, на центр утримання та тортур. Сільва намагається знайти спосіб виконати наказ, не заплямувавши себе, але що далі розгортаються події, то очевидніше, що компромісу не існує. Він зустрічається з колегами, вислуховує аргументи командирів, бачить, як його учні реагують на нову реальність, і поступово усвідомлює, що його рішення буде мати наслідки далеко за межами цієї академії. Фільм не дає глядачеві готових відповідей і не спрощує дилему: він просто показує людину, яка протягом однієї доби має вирішити, ким вона є насправді.
«Червоний ангар» (2026) — це чилійська історична драма, яка будується не навколо битв чи політичних промов, а навколо однієї людини, що стоїть перед неможливим вибором. Режисер Хуан Пабло Саллато, для якого цей фільм став дебютом у повному метрі, разом зі сценаристом Себастьяном Брамом створили камерну, майже театральну історію, у якій головну роль виконав Ніколас Сарате, а його партнерами стали Борис Куерсія, Марсіаль Тагле, Каталіна Стюардо та Арон Ернандес. Чорно-біла палітра стрічки, знятої з мінімалістичною точністю, нагадує архівні кадри, але водночас надає подіям універсального звучання: це могло статися будь-де і будь-коли, де влада вимагає від людини зрадити себе. Прем’єра на Берлінале 2026 у секції Perspectives привернула до фільму увагу міжнародної критики, а покази в Малазі, Біарріці та Гвадалахарі закріпили його репутацію одного з найсильніших латиноамериканських дебютів року. Тривалість 83 хвилини дозволяє творцям утримувати напругу без жодної зайвої сцени, а дата чилійської прем’єри — 1 жовтня 2026 року — була обрана символічно, напередодні річниці подій, про які йдеться.