Мато погоджується допомогти Коді виграти право на дах школи для фестивалю, і ця, здавалося б, дрібна мета стає точкою входу у світ, де підлітки змагаються за клубні приміщення, гроші та вплив. Перша гра зводить Мато з Кунуґі Хаято — стриманим і серйозним членом учнівської ради, чия впевненість тримається на ретельному прорахунку. Але що далі, то очевидніше, що за кожною новою грою стоять не лише амбіції, а й старі образи, приховані мотиви та тихий відчай тих, хто боїться втратити своє місце у світі. Мато, яка звикла перемагати без особливих зусиль, поступово усвідомлює, що справжня ціна перемоги вимірюється не балами й не грошима, а тим, чи зможе вона після чергової перемоги залишитися людиною, якій довіряють.
«Камінь, ножиці, міна» (2026) — це екранізація роману Юґо Аосаки, який у Японії сприймають не інакше як літературну подію: книга зібрала врожай нагород, очолила всі чотири головні детективні рейтинги країни і навіть потрапила до шортлиста премії Наокі. Серіал виходить на Amazon Prime Video 13 листопада 2026 року, а за кермом проєкту стоїть Кадзуакі Секи — режисер, чия біографія починалася з музичних кліпів, але вже встигла охопити повнометражне кіно. Головні ролі виконали Нана Морі та Адзю Макіта, і саме їхній дует стає емоційним ядром історії: Морі грає Мато, дівчину, чия геніальність у грі межує з відчуженістю, а Макіта — Коду, подругу, чия просьба запускає весь ланцюг подій. Примітно, що проєкт позиціонується як «смертельна гра, в якій ніхто не помирає»: тут немає кривавих розправ чи фізичних тортур, але психологічний тиск від цього не слабшає, адже ціною поразки стає втрата того, що для підлітка важливіше за життя — дружби, репутації, відчуття приналежності. П’ять модифікованих ігор, серед яких «Дзірай Ґуріко» з мінними полями та «Чотирикімнатний покер», творці називають основою серіалу, і кожна з них перетворюється на окрему головоломку, де правила відомі, але передбачити хід суперника майже неможливо.